Робін Гуд, мюзикл

6 травня, 18:30

Вже упродовж багатьох століть не вщухають суперечки істориків і літераторів про те, ким насправді був Робін Гуд. Діапазон думок - від захисника бідних і пригнічених до принца злодіїв і розбійників. Свій внесок внесли в цю суперечку письменники (найвідоміші з них Олександр Дюма і Вальтер Скотт), кінематографісти (Дуглас Фербенкс, Уолт Дісней, Рассел Кроу), артисти Театру на Таганці Борис Хмельницький (що зіграв Робін Гуда у відомій екранізації) і Володимир Висоцький (що написав пісні до неї). Без перебільшення можна сказати, що в 1970-ті роки конкурентоздатним багатьом знаменитостям став музичний спектакль двох харків'ян - композитора Марка Кармінского і його співавтора Віктора Дубровського, побудований на п'єсі драматурга Сергія Заяїцького. Різниця була в тому, що - у Заяїцького Робін Гуд трактувався у дусі проводиря бідноти у боротьбі проти буржуїв, а у харківських авторів він був ліричним і навіть романтичним хлопцем.

Не даремно ж М. Кармінський так і назвав свій твір «романтичний мюзикл». Особливість була і в тому, що музичною основою спектаклю (а пізніше і популярної платівки) стали не грубуваті простонародні балади, а лірична поезія Роберта Бернса у витонченому перекладі Самуїла Маршака. Останнє є особливо важливим. Адже незабаром ці поетичні зразки стануть популярними в народі завдяки музиці Андрія Петрова до фільму «Службовий роман» (Моїй душі спокою немає) і Олександра Градського (У полях під снігом і дощем). Але музика Марка Веніаміновича Кармінского витримала і цю конкуренцію. Її співали чудові артисти радянського театру і кіно - від Клари Румянової до Євгенія Леонова (З чого тільки зроблені хлопчики?).